Вирішили дослідити на власному досвіді два питання електричної міжміської інфраструктури: Чи можливо доїхати від Дніпра до Києва на “чистому” електрокарі? Наскільки комфортною буде така поїздка?
Боротьба зі змінами клімату в світі та нестабільність цін на викопні енергоносії створили підґрунтя для стрімкого розвиток автомобілебудування з двигунами на електричній тязі.
В останні 5 років мешканці планети все більше і більше формують попит на використання більш безпечного для довкілля та менш витратного приватного транспорту. У країнах ЄС у першому півріччі 2020 за показниками продажів суто електричних авто (BEV) лідером є Франція, друге місце займає Німеччина, 3 та 4 – Великобританія та Норвегія, замикають п’ятірку Нідерланди.
А як справи в Україні?
На лютий 2020 року в Україні зареєстровано майже 20 тисяч електрокарів. За останні два роки частка електромобілів збільшилась на 300%.
Виглядає круто, чи не так? Але як це працює?
Ми із колегою Артемом Романюковим вирішили дослідити на власному досвіді два питання електричної міжміської інфраструктури:
- Чи можливо доїхати від Дніпра до Києва на “чистому” електрокарі?
- Наскільки комфортною буде така поїздка?
Екоелектро challenge #ЗарядженідоКиєва (ось тут вся історія подорожі) стартував 17 серпня о 13:30.
Вхідні дані: Volkswagen e-Golf, 2016 року випуску, ємність батареї 24 кВт, запас ходу на трасі близько 130-150 км. Відстань від Дніпра до Києва (через Решетилівку) 479 км, які за даними Google Maps можливо проїхати за 6 годин 38 хвилин.
Спираючись на дані сайту www.plugshare.com, на шляху між цими точками призначення встановлені близько 35 зарядних станцій, 12 з яких – швидкі. Тобто, батарею повністю можливо зарядити за приблизно 30 хвилин. Але із зарядним портом CCS, яким обладнаний наш електрокар, суттєво менше.
Загалом, кількість здавалася достатньою для прийняття рішення розпочати подорож. І ми мали декілька альтернативних варіантів. Почавши рух з повним зарядом, перша зупинка була на WOG в селі Лобойківка, де встановлена станція #2673 Autoenterprise.
І тут ми вперше зіткнулися з українськими реаліями – станція в офіційному додатку компанії працює, а в житті – ні. Спробувавши розібратися у ситуації, ми звернулися до оператора, але це не вирішило проблеми, тож ми рушили далі.
Наступна надія була на зарядку без назви, яка розташована в готелі Шинок в селі Супина. Але й тут нас чекало розчарування.
За словами жіночки з адміністрації, яка зателефонувала власнику, потрібно було почекати 2 години “пока придет он и включит станцию”. Залишили про це відгук на Plugshare та поїхали далі.
Чекати для нас було абсолютно неприйнятним і в нас залишилось заряду, аби доїхати до станції “останньої надії” в Кобеляках.
В місцевому готелі Хуторок ми зустріли непрацюючу станцію Ionity, але оператор телефоном завірив нас, що зараз все запрацює. Пізніше вийшла адміністраторка з готелю і увімкнула її.
Варто трішки спойлернути та зауважити, що вже наступного дня, коли ми поверталися назад та заїхали на неї, її не включили, трішки облаяли нас та сказали, що вони відмовляються далі її експлуатувати. І зараз вже цієї зарядної станції на мапі і біля готелю не існує.
Тож витративши на очікування та часткову зарядку більше години часу, ми рушили до Решетилівки на заправку Glusco, де встановлені дві станції. Власна звичайна зарядна станція та швидка Yasno.
Обидві станції працювали, але ми скористалися швидкою, бо втратили вже багато часу на непрацюючі станції.
За півгодини, пообідавши на заправці, ми рушили до наступної швидкої зарядки Yasno біля готелю Каспій в селі Лобкова Балка.
Дещо втративши час на розмови з оператором та перевантаженням станції, ми стали на зарядку, а самі змогли попити чаю в ресторані готелю. На годиннику вже була 20:30 година, а ми були дещо втомлені.
Наступною і останньої нашою зупинкою мала стати Autoenterprise на WOG в Пирятині, до якої ми доїхали о 22:40. Але станція 2687, так само як 2683, не працювала. Ми знову звернулися до оператора, яка пообіцяла вирішити проблему за 20 хвилин, але і за 30 хвилин станція не запрацювала.
Сильно втомлені, із розумінням, що в найкращому випадку, будемо в Києві глибокою ніччю, якщо будемо взагалі, бо заряду батареї у нас лишалося обмаль.
Тож, зважаючи на відгуки власників інших електрокарів, які не рекомендували їхати на наступну зарядну станцію Autoenterprise, ми вирішили трішки змінити маршрут та поїхати у Яготин, де встановлена станція Ionity.
Доїхавши до неї опівночі, ми пересвідчилися, що ця станція точно працює. На цю фінальну зарядку ми витратили 1,5 години та рушили до Києва.
Варто відмітити, що повітря майже по всьому маршруту було сильно забруднене спалюванням залишків рослинності на полях та власних подвір’ях. Отаке погане воно було в Яготині.
Тож нас все-таки гріла думка, що ми їдемо Україною без викидів у повітря від нашої автівки.
Також окремо варто відмітити неготовність київських готелів до гостей на електрокарах. Бо знайти прийнятний готель (не за всі гроші світу і недалеко від центру міста), який би був обладнаний для забезпечення зарядки електрокара – справа не з легких. Готель “Козацький” в Києві, до якого ми доїхали о 03:30, із запасом ходу на 2 кілометри, запропонував нам підзарядитися у власному дворі від розетки, яка виведена на вулицю.
Тож підсумовуючи, на дорогу із усіма зупинками та зарядками ми витратили 14 годин та 450 гривень. Всього зарядок було 4, дві з яких – швидкі.
Відповідаючи собі на питання челенджу:
- Доїхати можливо!
- На автомобілі із нашою ємністю, дуже довго та дискомфортно.
Що ми відмітили впродовж мандрівки: малий бізнес не готовий якісно співпрацювати із операторами заправних станцій, оператори (такі як Autoenterprise) не переймаються проблемою власних непрацюючих станцій, ставлячи під загрозу електрорух на довгі дистанції.
Але головне, що окрім втоми ми відчули, це гордість, що наша поїздка майже не зашкодила довкіллю, оскільки на одну спалювальну установку дорогами України їхало менше!
Тож варто продовжувати розвиток електро інфраструктури, аби мандрівки України були комфортними та із мінімальною шкодою для навколишнього середовища нашої країни!