Ця історія почалася з дослідження «Якість атмосферного повітря в Україні до і під час повномасштабного вторгнення», яке ми проводили за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» з грудня 2022 по серпень 2023 року. Ми хотіли використати максимальну кількість джерел інформації, тому надіслали запити на отримання даних різним суб’єктам моніторингу. Був серед них і Український гідрометеорологічний центр, як субʼєкт держмоніторингу з найбільш розгалуженою мережею (далі – Гідромет). Варто зауважити, що в рамках дослідження нам потрібні були «сирі» необроблені дані (не їх аналітика чи обробка).
Після офіційного запиту команда проєкту отримала усну відмову у передачі даних, аргументовану тим, що задача потребує залученості великої кількості працівників та багато часу. Тоді ми спробували повзаємодіяти з регіональними відділеннями Гідромету напряму і розіслали листи із запитами на ті ж дані. Всього був надісланий 21 запит. У відповідь ми почали отримувати листи із прикріпленими чеками за послуги експертів Укргідрометцентру з надання аналітичної довідки, що не включала первинні дані, які ми запитували. Але ж нам були потрібні саме первинні дані, а не їхній аналіз експертами!
Зауважимо, що вся запитувана нами інформація має бути у вільному доступі на підставі Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, це екологічна інформація, тому доступ до неї захищено ще й Орхуською конвенцією, яку ратифікувала Україна, і яка є вищим актом права над всім національним.
Пекельне коло Гідромету
І ми стали захищати свої порушені права на доступ до інформації. Тож далі була ціла епопея з десятків звернень до Омбудсмена, Міндовкілля, ДСНС, Гідромету, яка зрештою призвела до отримання потрібних даних майже через 3 місяці з моменту перших запитів. Вражає не тільки кількість витрачених часу і зусиль. Порахуйте скільки людино-годин роботи чиновників знадобилося, аби була виконана буква закону про доступ громадськості до екологічної інформації:
- Спочатку ми звернулися до Уповноваженого з прав людини щодо 21 випадку незаконного перешкоджання в доступі до публічної екологічної інформації регіональними відділеннями Гідромету.
- Омбудсмен «розписав» цю 21 відмову на регіональних представників в областях, які надіслали нам листи, що почали з’ясування обставин справи. Далі вони якийсь час витратили на саме з’ясування.
- Зрештою, регіональні Центри гідрометеорології надіслали нам листи про те, що вони не є розпорядниками запитуваної інформації та пересилають наші запити до Міндовкілля (21 лист попрямував до Міндовкілля).
- Міндовкілля зібрало всі ці запити до купи, повідомило нас, що вони не є розпорядником запитуваної інформації, та переслали запит до ДСНС. Лист був підписаний Заступницею Міністра Вікторією Киреєвою – ось на що довелося витрачати робочий час заступниці міністра!
- Нарешті, ДСНС, якому підпорядковується той самий Гідромет, отримав від нього потрібні нам дані (скільки внутрішніх запитів вони для цього зробили і в яку кількість регіональних Центрів гідрометеорології написали, ми не знаємо).
- ДСНС України надіслав дані нам!
Пекельне коло, яке довелося нам пройти, ми візуалізували для нашої публікації в соцмережах.
Мета і шлях до неї
Такий «травматичний досвід» міг вибити з колії кого завгодно, але не нас. Ми це сприйняли як виклик. Адже розуміли, що дані про якість повітря, які збирає Гідромет, є надзвичайно важливими, особливо в умовах війни. І коли інформація з періодичністю раз на пів року випускалася Гідрометом в зведених аналітичних звітах – вона вражала. По деяких забруднюючих речовинах Гідромет фіксував перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) в кілька разів! Таких даних ми не бачили більше ні в кого, а публікація цієї інформації в наших соцмережах завжди привертала увагу широкої аудиторії, а також ставала інфоприводом для звернень ЗМІ.
Тож ми почали боротися за те, щоб дані Гідромету стали відкритими. Це як мінімум. А як максимум – щоб вони публікувалися у машиночитному форматі (відкриті дані), тобто могли використовуватися незалежними розробниками додатків/сайтів/сервісів, а також незалежними аналітиками, науковцями та журналістами.
Пам’ятаючи, як важко нам давалося спілкування з Гідрометом раніше, ми вирішили долучити до розв’язання проблеми тих, хто вже про неї знав і в чиї повноваження та інтереси входить, аби ця інформація була доступна. 6 березня 2024 року відбулася ініційована нами перша робоча зустріч за участі представників Міндовкілля, Мінцифри, Офісу Омбудсмана України, ДСНС та Українського гідрометеорологічного центру. Уявіть собі, громадська організація зібрала всі ці державні органи разом задля того, щоб зрушити важливе питання з місця!
На щастя, практично всі учасники, яких ми долучили до зустрічі з Гідрометом, були на боці змін. А представники Гідромета зі свого боку пояснили проблеми, з якими вони стикаються. Серед іншого – застаріле обладнання і брак фінансування (одразу пригадалися рахунки, які нам виставляли за надання інформації). Ми добре усвідомлюємо рівень проблематики державних органів, тому завжди пропонуємо технічну допомогу для спрощення ревіталізації подібних задач. Зокрема, ми запропонували сервіс для збору інформації та її переводу в машиночитний формат.
Попри напругу, яка відчувалася при спілкуванні (всі пам’ятали історію з нашими запитами), зустріч завершилася домовленістю, що Гідромет працюватиме над ширшою публікацією даних в системі Міндовкілля «Екозагроза» і на державному Порталі відкритих даних. Також домовилися зустрітися за місяць, щоб перевірити хід робіт.
А щоб Гідромет не втратив імпульс до змін, у квітні ми ініціювали колективне звернення Робочої групи 3 УНП (це 20 організацій) та Робочої групи 5 УС ПГС (45 організацій). В зверненні ми наголосили на необхідності публікації необроблених даних з постів спостереження Укргідрометцентру, та вимагали від МВС і ДСНС (Гідромет знаходиться в їхньому підпорядкуванні) вжити заходів для публікації таких даних.
Наступна робоча зустріч відбулася 9 травня 2024 року – ми знову зібрали міжвідомчу нараду майже в тому самому складі, що й в березні. Під час зустрічі ми дізналися, що Гідромет зареєструвався та почав надсилати дані на Портал відкритих даних (але на той момент вони ще не пройшли модерацію збоку Мінцифри), а технічні питання щодо публікації даних на порталі «Екозагроза» ще не були розв’язані. Попри те, що кінцева мета (публікація даних) все ще не була досягнута, ми радо відмітили прогрес Гідромету і написали про це у своїх соцмережах.
13 травня 2024 року на виїзних Слуханнях в Екокомітеті Верховної ради, ініційованих SaveDnipro, Начальник Управління гідрометеорології ДСНС Богдан Масовець запевнив, що підготовча робота з публікації даних триває.
А потім прийшов час гарних новин. Спочатку ми побачили, як на сайті Гідромету з’явився розділ, де публікувалися дані спостережень про забруднення повітря (середньомісячні показники по містах, а також щоденні дані з деяких постів спостереження з деталізацією до окремих замірів). Це був перший крок вперед, який ми одразу відмітили.
А 23 липня 2024 року сталася справді історична подія! Український гідрометеорологічний центр вперше опублікував дані про якість атмосферного повітря на Порталі відкритих даних у машиночитному форматі!
Були опубліковані результати спостережень рівня забруднюючих речовин за шість місяців 2024 року по окремих населених пунктах (середні добові і середні місячні значення).
І це попри те, що ще кілька місяців тому Гідромет не дуже то й розумів, що саме від нього вимагає громадськість і зокрема наша організація, коли ми говорили про машиночитний формат. Тож нас дуже тішить, як оперативно і конструктивно в цій організації відреагували на критику, знайшли необхідні ресурси і освоїли новий формат публікації даних.
Гідромет потребує підтримки!
Звісно, буде ще краще, коли в доступі з’являться результати окремих замірів по кожному посту спостереження (первинні дані спостережень), а не середні значення за добу чи місяць. Адже машиночитні дані тим цінніші, чим менше вони узагальнені.
Ще одним слабким місцем даних Гідромету залишається низька оперативність. Щоб її підвищити, Гідромету потрібні сучасні автоматизовані станції моніторингу. Натомість зараз заміри проводяться на застарілому обладнанні вручну і потребують часу на верифікацію результатів, які потім ще треба також вручну переносити до інформаційних систем. Тому ми дізнаємося про стан якості повітря постфактум, з затримкою від кількох днів до кількох тижнів (на Порталі відкритих даних вони публікуються раз на місяць). Разом з цим Гідрометцентру не моніторить всі потрібні речовини, бо працює на застарілому обладнанні.
Придбання сучасних автоматизованих станцій – це недешеве задоволення. Вартість лише одного автоматизованого пункту моніторингу становить 15-18 млн грн. В цьому питанні Міндовкілля і ДСНС покладаються на допомогу західних партнерів. Зі свого боку ми закликаємо Міндовкілля і інші органи влади, від яких залежить отримання такої допомоги, прискорити цей процес. Гідромет довів, що працює в інтересах суспільства і є відкритим до співпраці, тому він заслуговує на всебічну підтримку.
Вдячності немає меж
Ми щиро дякуємо всім, хто допоміг нам в цій адвокаційній кампанії: Вікторії Киреєвій, Сергію Власенку та Віталію Білоусову з Міндовкілля, представниці Уповноваженого з інформаційних прав Юлії Деркаченко, Яніні Любивій з Мінцифри, Ірині Гроховецькій та Ганні Дорошенко з Управління гідрометеорології ДСНС України, Денису Ізотенку з Департаменту інформатизації МВС України, представникам Гідромету Анатолію Прокопенку, Вероніці Філоненко, Андрію Куцому та іншим. Також дякуємо всім громадським організаціям з Робочої групи 3 Української платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства та Робочої групи 5 Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, які підтримували наші колективні звернення.
Ми дуже раді бачити реальний результат, досягнутий завдяки нашим спільним зусиллям. А особливо – завдяки зусиллям Українського гідрометеорологічного центру.