Не має кольору. Не має запаху. Руйнує життя. Зазвичай ми пишемо таке про дрібнодисперсний пил, аби ви розуміли загрозу й могли захистити себе та найдорожчих. Проте сьогодні, в 35 роковини найбільшої техногенної екологічної катастрофи, яку спричинила людина, мова піде про радіаційне забруднення. Його небезпеку пояснювати непотрібно, але маємо нагадати про інше.
Державний контроль радіаційного забруднення – те, що має відбуватися за замовчанням. Бо це перша й найголовніша лінія захисту десятків мільйонів життів від жахливого й незворотного.
Промовистими були події наприкінці листопада 2020 року, коли на державних станціях моніторингу в Зоні відчуження різко підскочили показники радіаційного забруднення. А саме в цей час(!) до нового сховища вперше в історії було перевантажене відпрацьоване ядерне паливо з Чорнобильської АЕС для тривалого зберігання (до 100 років).
Зрештою з’ясувалося, що аномалії були пов’язані з погано організованою повіркою датчиків (без відключення їх від системи чи повідомлення про повірку). Неприємно показовим було те, що керівництво відповідального за зону агентства було не в курсі, що саме відбувається із показниками, які показували перевищення в сотні разів.
Щиро сподіваємось, що ця історія змінила підходи до менеджменту агентством, зокрема відтоді повірки датчиків відбуваються без ексцесів. Тому повторюємо знов і знов:
Україна зобов’язана не тільки пам’ятати про страшну трагедію та її наслідки, але й на відмінно справлятися з потенційними загрозами використання атому.
Пам’ятаємо та низько вклоняємось усім захисникам людства у часи страшної трагедії на Чорнобильській АЕС та донині.
Бережіть себе та Україну.
Стежити за показниками радіаційного фону можна на мапі SaveEcoBot. Фото Oleksandra Bardash