Уявіть собі, що ви заходите в супермаркет, а застосунок вашого смартфона показує, чи використовувалися небезпечні пестициди під час вирощування овочів, які тут продаються. А коли хочете проїхатись велосипедом по місту, то одразу дізнаєтеся про найкращий маршрут з найменш забрудненим повітрям. Потім ви отримуєте сповіщення від застосунку, який проаналізував динаміку зарплат та попит на фахівців, і підібрав для вас кращі навчальні програми в найбільш перспективних напрямках працевлаштування.
Це не якесь захмарне майбутнє. У людства вже зараз є вся технічна база, щоб створювати подібні сервіси. Питання лише в наявності вихідної інформації. І щоб ця інформація була у форматі відкритих даних.
Що називають «відкритими даними»?
Відкритими даними (open data) вважається інформація яка:
- поширюється під відкритою ліцензією (тобто ніхто не може обмежити її поширення посилаючись на авторське право чи конфіденційність);
- поширюється за плату, що не перевищує вартості її відтворення (тобто не перевищує вартості паперу, пера і чорнил, якби ми жили у ХІХ столітті; а у випадку з Інтернетом – це все безплатно);
- поширюється у форматі, який не перешкоджає її модифікації (тобто у машиночитному форматі, який можна автоматично обробляти за допомогою комп’ютерних програм без необхідності ручного втручання або додаткової обробки).
Останній пункт якраз і робить відкриті дані зручними для подальшого використання: для створення цифрових сервісів або застосунків; для проведення аналітичних досліджень або журналістських розслідувань.
Відкриті дані вже працюють
Якщо ви користувалися застосунком, в якому можна відстежувати рух громадського транспорту, то знайте, що він бере дані трекінгу муніципального транспорту, який міська влада зробила доступними у формі відкритих даних. А от у Великобританії є застосунки, які, використовуючи відкриті дані поліції про кримінальні злочини, інформують вас про особливості району, в якому ви знаходитесь.
Такі гучні журналістські розслідування, як Panama Papers та Paradise Papers, використовували як одне з джерел інформації відкриті дані з офіційних реєстрів. Ну а науковцям відкриті дані допомагають аналізувати ефективність енергетичних систем, зміни клімату тощо.
В Україні за допомогою відкритих даних з системи Prozorro були виявлені випадки корупції в державних закупках. За допомогою системи SaveEcoBot українці перевіряють рівень радіаційного фону після чергових фейків, які розганяють російські джерела. А аналіз реєстру лісорубних квитків показав, що 25% усіх санітарних рубок лісів в нашій країні було здійснено суцільним способом (що робить їх зовсім не схожими на санітарні).
Навіть у такому простому, на перший погляд, сервісі, як формування скарги на забруднення довкілля в чат-боті SaveEcoBot, використовується багато відкритих даних. Адже для того, щоб правильно скласти скаргу, сервіс звертається до відкритих даних з реєстру юридичних осіб, реєстру дозволів на викиди забруднюючих речовин та до інших джерел. Тож відкриті дані вже прийшли в наше життя. Чого ще бажати?
Регрес України у сфері відкритих даних
У вересні 2016 року Україна приєдналася до Міжнародної хартії відкритих даних. Це основоположний документ у сфері відкритих даних. У тому ж таки 2016-му почав роботу Єдиний державний портал відкритих даних. Відтоді українські державні органи зобов’язані оприлюднювати на ньому набори даних, визначені Постановою КМУ № 835 від 21 жовтня 2015 р.
Проте з початком повномасштабного вторгнення держава закрила доступ до багатьох наборів відкритих даних, мотивуючи це безпековими причинами. Ми попередньо проаналізували лише одну сферу – сферу екологічної інформації, – і з’ясували, що зі 163 наборів відкритих даних, які мають бути відкритими згідно з Постановою №835 від 21.10.2015, публікуються належним чином лише 42. Хоча якраз стосовно екологічної інформації Стаття 50 Конституції України максимально категорична: «Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».
Згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації» чиновник, який закриває якусь інформацію, має довести обґрунтованість свого рішення, інакше його дії будуть вважатися незаконними. Наразі таких обґрунтувань ніхто не надає, а дані лишаються закритими. Було б дуже цікаво почути що такого секретного є, наприклад, в дев’яти наборах даних Державного агентства лісових ресурсів України, які наразі повністю закриті?
Навіть якщо дані містять чутливу інформацію, то Стаття 4 Орхуської конвенції, ратифікованої Україною як Стороною, містить чітку вимогу для таких випадків: «Кожна зі Сторін гарантує, що у випадках, коли інформація, що не підлягає оприлюдненню, може бути відокремлена від решти інформації без шкоди для конфіденційності інформації, яка не підлягає оприлюдненню, державні органи надаватимуть цю решту екологічної інформації».
Отже, маємо очевидні порушення міжнародного договору. На жаль, вони не можуть довго лишатися без уваги міжнародних організацій. І буде дуже прикро, якщо ці порушення створять Україні імідж держави, яка не здатна виконати взяті на себе зобов’язання, а українців обмежать в можливостях, які дають відкриті дані. Адже загальне правило звучить так: щобільше відкритих даних, то більше корисних сервісів, застосунків, аналітики.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію ГО SaveDnipro і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
