Найбільша атомна електростанція Європи – Запорізька АЕС, 4 березня 2023 року відзначає роковини окупації. Захоплення атомного об’єкта є безпрецедентний у світовій історії, й російські військові вже 12 місяців використовують ЗАЕС як головний важіль впливу та шантажу на Україну та світ. За цей час людство неодноразово було на межі від ядерної катастрофи, й ризик досі доволі значний. Тож саме час зробити певні висновки щодо ситуації навколо Запорізької АЕС та реакції міжнародних організацій, метаю яких є забезпечення радіаційної безпеки у світі.
Ядерний тероризм – реальність, до якої ніхто не був готовий
Після Другої світової війни була вибудована певна система безпеки та її юридичне обґрунтування, але, очевидно, вся ця структура не змогла запобігти початку повномасштабної руйнівної війни. Женевська конвенція та її пізніші додаткові протоколи регулюють перебіг збройних конфліктів і мають обмежувати їхній вплив. У першому додатковому протоколі від 1977 року в статті 56 йдеться про захист закладів і об’єктів, які містять небезпечні складові, зокрема вказуються й АЕС. Ці правила діють і для України й для росії, оскільки обидві країни підписали дану угоду. Конвенція наголошує, що атомні електростанції не можуть бути атаковані, згідно з пунктом 1, “навіть тоді, коли вони подаються як військові цілі, за умови, що така атака може вивільнити небезпечні сили й у такий спосіб призвести до тяжких втрат серед цивільного населення”. У випадку з АЕС у цьому пункті йдеться про радіоактивне опромінення.
Фундаментальна угода, що вимагає суворого розрізнення між військовими й цивільними цілями, оскільки тільки військові цілі можуть бути атаковані та й то лише за певних умов – не спрацювала. Навіть більше, випадок з ЗАЕС ще раз унаочнює те, наскільки мало можуть зарадити норми міжнародного права у конкретних ситуаціях. Попри те, що в абзаці 5 Додаткового протоколу сказано, що “сторони, які беруть участь у конфлікті, намагаються не створювати жодних військових цілей поблизу названих у першому абзаці об’єктів”, вже у ніч з 3 на 4 березня 2022 року військові рф почали обстрілювати станцію з танків, влучили в енергоблок, в наслідок чого розпочалася пожежа.
До повномасштабного вторгнення у світі не існувало дієвих механізмів запобігання загарбницьким війнам та використанню атомних станцій для досягнення цілей агресора
Хоча Женевська конвенція й чітко забороняє вести бойові дії поруч та на території атомних станцій, росії це не завадило захопити Запорізьку АЕС. Й ніяких реальних способів зупинити агресора у його прагненні скористатися атомним об’єктом як інструментом шантажу – ніколи не існувало та й досі не існує. Й при тому росія навіть не вагаючись тричі відкрито шантажували Україну та світ діями, що могли спровокувати ядерну катастрофу на ЗАЕС. Чого тільки коштує заява начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту зс рф генерал-майора валерія васильєва щодо ЗАЕС, що «тут будет или русская земля, или выжженная пустыня». За припущеннями фахівців Інституту вивчення війни, зараз росіяни використовують ескалацію загроз навколо окупованої станції для стримування контрнаступу України та примусу міжнародного співтовариства до визнання російського права власності на ЗАЕС.
Зараз у світі не існує механізму, який змусить рф швидко залишити Запорізьку АЕС
На жаль, нині не існує механізмів, що здатні швидко та безболісно змусити рф звільнити станцію, та припинити будь-який шантаж із використанням українських ядерних об’єктів. Попри активну занепокоєність міжнародної спільноти та ряду документів, що закликають рф залишити АЕС, окупація досі триває.
У вересні 2022 року, щоб припинити російський ядерний тероризм, SaveDnipro та інші громадські організації звернулися з колективним відкритим листом до представників керівних і виконавчих органів МАГАТЕ та провели відповідну акцію у Відні під час 66 генеральної конференції Агентства. Громадськість вимагає виключити росію зі складу Ради керуючих МАГАТЕ, призупинити права рф як члена МАГАТЕ, відсторонити громадян рф від виконання обов’язків у виконавчому органі МАГАТЕ та призупинити все поточне технічне співробітництво та науково-технологічні обміни між Агентством та Державною корпорацією з атомної енергії «росатом» та АТ «росенергоатом».
МАГАТЕ виявилося неефективною структурою у боротьбі із ядерним тероризмом.
Міжнародне агентство з атомної енергії не було створено, щоб протидіяти такій критично небезпечній ситуації, коли одна країна-член організації починає військову агресію проти іншої країни-члена. Відповідно до Статуту, цілями діяльності МАГАТЕ є досягнення швидшого і ширшого використання атомної енергії для підтримання миру, здоров’я і добробуту в усьому світі. За можливості Агентство забезпечує, щоб допомога, яка надається ним, або на його вимогу, або під його наглядом чи контролем не була використана так, щоб сприяти якій-небудь воєнній меті.
МАГАТЕ встановлює стандарти ядерної та радіаційної безпеки з метою захисту людини та навколишнього середовища, надає технічну допомогу країнам-членам, а також сприяє обміну науково-технічною інформацією з питань використання ядерної енергії в мирних цілях: в економіці, науці, медицині. Так звані стандарти МАГАТЕ мають рекомендаційний характер, на які мають орієнтуватися держави-члени під час їх імплементації в національне законодавство. Проте, у системі стандартів МАГАТЕ відсутні документи, які регламентують безпеку ядерних об’єктів у випадку, коли одна країна-член організації починає військову агресію проти іншої країни-члена. А також у разі їх захоплення або ядерного тероризму, пов’язаного із захопленням ядерних матеріалів та ядерних установок.
Попри неготовність до таких подій, за минулий рік МАГАТЕ не тільки сформувало сім невід’ємних компонентів ядерної і фізичної безпеки, які необхідно підтримувати під час російського вторгнення в Україну та окупації двох українських АЕС (Чорнобильська та Запорізька), а й домоглась доступу фахівців Агентства до окупованої Запорізької АЕС, яка нині вже триває майже 200 днів. Але напротивагу, в Раді керуючих МАГАТЕ досі залишається громадянин рф, а співробітництво Агентства із Держкорпорацією з атомної енергії «росатом» та АТ «росенергоатом» – продовжується.
Подолання ядерного тероризму можливе лише за умови спільних зусиль української та міжнародних спільнот
Зважаючи на безпринципність і готовність росії до останнього чинити ядерний тероризм, виправити ситуацію, що склалася, дуже складно. Оскільки найближчим часом влада рф не віддасть наказу деокупувати Запорізьку АЕС, міжнародна та українська спільнота повинна знайти комплексний підхід із комбінації санкцій та обмеження прав і привілеїв російського ядерного сектору. Зокрема, щоб сприяти роботі із формування механізму досягнення радіаційної безпеки громадська організація “SaveDnipro” організувала міжвідомчий круглий стіл “Ядерна безпека України – безпека Світу. План дій для України”, що відбувся 21-го лютого.
У заході взяли участь представники Міністерства енергетики України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ДСНС, Українського гідрометеорологічного центру, Державної інспекції ядерного регулювання України, та Черкаської військової обласної адміністрації. На заході також були присутні представники громадського та експертного середовища ГО “SaveDnipro”, представники Greenpeace, що є експертами із ядерної енергетики та енергетичної політики і перебували з місіями на ЧАЕС та ЗАЕС, ГО “Міжнародний центр Перемоги України” та ГО “Екодія”.
Мета круглого столу полягала у спробі вибудувати дорожню карту щодо подальшої діяльності основних зацікавлених сторін у напрямку забезпечення інтересів України на міжнародному та внутрішньоукраїнському рівнях у питаннях ядерної безпеки під час війни.
В Україні недосконала система моніторингу радіаційного фону при надзвичайних ситуаціях
Коли почалося повномасштабне вторгнення й російські війська захопили Чорнобильську АЕС українці відчували сильний страх, оскільки ми добре пам’ятаємо Чорнобильську аварію та її наслідки. Ще страшніше стало в ніч з 24 на 25 лютого, коли були зареєстровані стрибки значень радіаційного фону безпосередньо на території станції та навколо неї. Така ситуація склалася не тільки через те, що тоді ядерного тероризму ніхто не очікував, а й через те, що українська система моніторингу радіаційного фону – недосконала.
Якби ми мали розгалужену та автономну систему, що здатна фіксувати дані та публікувати їх у вільному доступі за будь-яких умов, нам би було простіше пережити окупацію ЧАЕС, страшну ніч захоплення Запорізької АЕС та весь час її окупації. Наразі рівень радіаційного фону поблизу цих та інших ядерних об’єктів в Україні можна перевірити на нашій мапі рівня радіаційного фону.
Україна мусить постійно удосконалювати систему відкритості даних
Замало удосконалити систему моніторингу радіаційного фону, потрібно зробити її результати доступними громадськості. Єдина зручна та нативна система дасть змогу не тільки у будь-який момент всім охочім в Україні та світі переконатися у безпечності експлуатації атомних електростанцій, а й інших ядерних об’єктів. Окрім того, варто розуміти, що ядерний тероризм навколо Запорізької АЕС – це прецедент, й немає ніяких гарантій, що одного разу не повториться чогось подібного. Ми не можемо дозволити собі недбалості й знову бути не готовими до таких критично небезпечних ситуацій. Якщо ж колись повториться ядерна аварія, то українці змогли б про це вчасно дізнатися та подбати про свою безпеку.
Отож, після року окупації Запорізької АЕС, вже можна зробити певні висновки. Світ був не просто неготовим до ядерного тероризму під час повномасштабної війни, він був занадто наївним, щоб думати, що такого ніколи не станеться. Нині ж, щоб впоратися із цим проявом російської агресії, необхідна тривала та злагоджена робота як України, так і міжнародної спільноти. Водночас в Україні мусить бути посилена робота із розширення та удосконалення мережі моніторингу радіаційного фону та доступу громадськості до отриманих даних.