Взагалі-то ця рубрика просилася ще рік тому, коли ми виявили шалені стрибки радіації у зоні відчуження. А справа було в тім, що Державне агентство України з управління зоною відчуження просто забуло відключити датчики, які проходили повірку…
Сьогодні говоримо про відмову країни від вугілля, і “танці” навколо цього.
На кліматичній конференції ООН у Глазго в рамках приєднання до Powering Past Coal Alliance Україна за прикладом 27 інших країн взяла на себе зобов’язання відмовитися від вугілля до 2035 року.
Аж раптом після повернення в Україну віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина каже:
“Уряд не схвалював офіційних документів, які декларували б таку амбіцію. Тому Міністерство енергетики має провести переговори з Альянсом, щоб скоригувати цю цифру”.
Ой!
Ось як коментує ситуацію наша Ірина Черниш:
“Ми розуміли, що такі амбітні заяви не робляться без відповідних погоджень, тому провели невеличке розслідування. І ось що з’ясували.
Міністерство закордонних справ в рамках підготовки до саміту зверталося до Міністерства енергетики з запитами щодо надання позиції стосовно приєднання до запропонованих Британською та Американською сторонами ініціатив та заяв. Міненерго опрацювало Ініціативу “Зелені Мережі – Одне Сонце, Один Світ, Одна Мережа”, яка готувалася організаторами до оголошення та передбачала приєднання до політичної заяви “Про перехід від глобального використання вугілля на чисту енергію” і повідомило, що підтримує приєднання до цієї політичної заяви.
Тобто профільне міністерство погодило ініціативу, яка стосувалася питань відмови від використання вугілля в енергетиці! Але також варто зауважити, що в даному листі не йшлося про приєднання до міжнародного альянсу Powering Past Coal Alliance (PPCA), в рамках якої й була оголошена відмова від вугілля до 2035 року. Можливо, були ще якісь листи, про які ми не знаємо. Але ми робили перехресні запити – як в Міненерго, так і Міндовкілля. Останнє просто перенаправило наш лист до Міненерго, як до профільного ЦОВВу. Тож ми не можемо говорити, що Міндовкілля не мало шансу проінформувати громадськість, як же було насправді.
Загалом, ситуація виглядає і надалі сумно, в сенсі, що два профільні Міністерства залишаються антагоністами в спірних, але спільних питаннях, тоді як українці продовжують залишатися заручниками такого становища”.
This publication has been made within the frameworks of the Accountability Fund (Embassy of the Kingdom of the Netherlands). The views and opinions expressed in this article may not reflect the official position of the Embassy of the Kingdom of the Netherlands.