Як ГО SaveDnipro розробив «Методику оцінки стану природних об’єктів і територій, постраждалих від воєнної агресії російської федерації» та випробував її на практиці.
Дослідження українських заповідників та ландшафтних парків, які зазнали впливу війни, є частиною проєкту «Адвокація притягнення винних до відповідальності за злочини проти довкілля на міжнародному рівні», підтриманого Міжнародним Фондом «Відродження».
А до цього в межах проєкту команда SaveDnipro у складі української делегації відвідала кліматичний саміт COP29, який проходив у Баку у листопаді 2024 року. Там був презентований без перебільшення унікальний VR-контент про руйнівний вплив війни на українське довкілля.
Методологія збирання даних про екозлочини
Для майбутніх судових позовів проти росії та ухвалення рішень про відновлення територій, які постраждали від війни, реєстрація екологічних злочинів, оцінка спричинених збитків та екологічних наслідків є ключовими.
Тому для спеціалістів, активістів без спеціальної підготовки, студентів-екологів бакалаврських і магістерських програм, громадських активістів, представників місцевих органів влади та інших зацікавлених осіб ГО SaveDnipro розробив спеціальні методичні рекомендації, які пояснять, що треба робити.
Зараз фіксацією впливу війни на довкілля займається Державна екологічна інспекція (ДЕІ). Але краща обізнаність українців щодо принципів збору даних допоможе якісно і кількісно опрацювати більше російських екозлочинів.
«Методика оцінки стану природних об’єктів і територій, постраждалих від воєнної агресії російської федерації» – це алгоритм первинного оцінювання стану територій і об’єктів, постраждалих від мілітарної діяльності. Вона дозволить оцінити зміни у стані забруднених/пошкоджених ділянок, навіть якщо вже минув певний час, а також зрозуміти актуальний стан певної території.
За допомогою цього алгоритму можна оцінити:
- ґрунти;
- водні об’єкти;
- рослинний покрив.
Ми вже випробували все це на практиці та зібрали фото, відео з відвіданих територій, записали свідчення очевидців, створили текстові описи побаченого.
Над розробленням методичних рекомендацій працювали провідні українські профільні науковці та юристи. Участь у обговоренні та створенні методики брали також Спеціалізована екологічна прокуратура та Державна екологічна інспекція.
Відвідані локації
Щоб пересвідчитися, наскільки зручно та ефективно користуватися методикою, SaveDnipro обрав для виїздів три пункти.
Заповідник Древлянський
Цей природний заповідник знаходиться у Житомирській області, неподалік кордону з білоруссю.
Заповідник належить до зони впливу Чорнобильської катастрофи, проте не має офіційного статусу радіаційно-екологічного. Місцеві працівники заповідника розповідали про вирви від снарядів, які місцями можуть сягати 15 м. Через таке вимушене зміщення ґрунтів радіонукліди, які з часом опустилися до нижніх шарів землі, знову можуть виходити назовні й сприяти підвищенню показників радіаційного фону.
У 2022 році територія заповідника слугувала для росіян плацдармом для підготовки логістичного шляху, щоб захопити Гостомельський аеропорт. Тут досі видно сліди від гусениць ворожих БМП. А ще – підірвані або заміновані мости, уламки ракет у полотні доріг, нерозірвані ракети в землі, місця, де розривалися або не здетонували касетні боєприпаси.
Під час дослідження ПЗФ ми зафіксували:
- 3158 м2 зламаних через російські обстріли «Градами» дерев. На цій території було чимало осередків пожеж.
- Глибина горілого шару – до 5 см. Оскільки в заповіднику переважно ростуть сосни, тож ґрунт тут піщаний або супіщаний. Тобто знизу залишився пісок, а згори через сильні пожежі утворився щільний шар золи.
- На території заповідника є надзвичайно цінні вікові дуби. Деякі з них, попри збережену форму, перетворилися на вугілля.
Заповідник Гетьманський
Заповідник розташований у Сумській області і сягає російського кордону.
Оскільки неподалік території заповідника проходить лінія бойового зіткнення, то деякі ділянки були недоступними для дослідження. Саме тут протікає річка Ворскла, яка вважається однією з найчистіших в Україні. Проте через обстріли їй постійно загрожує небезпека.
Заповідник неодноразово потерпав від ракетних обстрілів, пожеж, тому його площа вважається потенційно забрудненою та необстеженою: гуманітарне розмінування провели лише частково, тож для заповідника – це нагальне та життєво важливе питання найближчого майбутнього. Працівники тут пересуваються лише визначеними безпечними ділянками.
За словами працівника парку, основні ураження територія отримала у березні 2022 року. Проте співробітники змогли потрапити сюди і оглянути місця ракетних ударів через два-три місяці після визволення від окупантів міста Тростянець.
Найбільш забрудненою територією парка зараз є його північно-східна частина.
У Гетьманському заповіднику ми побачили:
- 38 ділянок з наслідками екозлочинів, які встановили, дослідили та описали працівники заповідника.
- Вигорілі вщент болота та торфяники, подекуди – на один-два метри вглиб. Оскільки це характерна особливість місцевості, то найбільшої руйнації завдають саме пожежі внаслідок ракетних ударів.
- Велика кількість сосен, які є основою насаджень, вщент понівечені, посічені (на жаль, вони вже не відновляться) та обгорілі (ці дерева ще мають шанс на порятунок).
- У радіусі близько 40 метрів від епіцентрів ракетних ударів дерева пошкоджені до ступеня припинення росту.
Ландшафтний парк Сеймський
Ландшафтний парк знаходиться у Сумській області.
Його територією протікає річка Сейм, яка бере початок у Бєлгородській та Курській областях росії. Тут у серпні 2024 року росіяни продемонстрували новий спосіб завдання шкоди українській природі – цукровий завод скинув органічні відходи у річку, які отруїли водойму амонієм. Через це рівень кисню у воді різко знизився, а риба та річкові тварини почали масово гинути.
Як розповіли працівники парку, вони на власні очі спостерігали чорну масу, яка заповнила собою усе русло і рухалася з ворожої території. Тоді від води йшов нестерпний сморід. Зараз природне відновлення річки ще триває. І хоч її стан на момент приїзду команди SaveDnipro вже покращився, риба тут поки не з’явилася. Наш співрозмовник у заповіднику переконаний, що доки триває війна, на жаль, подібні надзвичайні ситуації можуть повторитися.
У Сеймському парку ми з’ясували, що:
- Забруднення розповсюдилося вздовж всієї річки Сейм та потрапило до Десни.
- Проби води досліджували ДЕІ, департамент Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, Держпродспоживслужба.
- Після мору риби на дні річки з’явився осад – чорна субстанція.
- Ґрунти та рослинність не зазнали згубного впливу через забруднення річки.
Приклад лабораторного дослідження
Зібрані нами у заповідниках зразки ми передали для аналізу спеціалізованій лабораторії «УкрХімАналіз».
Так, згідно з дослідженнями, у Древлянському заповіднику:
- у пробах ґрунту:
- не виявили перевищення ГДК нафтопродуктів;
- вміст важких металів (кадмій, свинець, марганець, цинк, мідь, нікель, кобальт, хром) не виходив за межі допустимих норм або був нижчим за межі визначення;
- показник pH (5.0) не відповідає нормативним вимогам для більшості ґрунтів – це вказує на певні зміни в кислотності ґрунту, які потребують уваги для відновлення нормальних умов;
- у пробах води з водойми:
- не виявлені нафтопродукти;
- pH перебуває у межах норми;
- усі показники відповідають нормативним значенням, зокрема хімічне споживання кисню, нітрати, метали тощо;
- у пробах ураженої рослинності:
- виявлений значний ступінь ушкоджень через влучення у нього боєприпасу;
- вогонь обвуглив стовбур дерева до точки припинення росту, зламав кору та пошкодив внутрішні тканини;
- наслідком може стати серйозне порушення життєдіяльності рослини, що призведе до її ослаблення та потенційно може сприяти подальшій загибелі дерева.
Отже, можна стверджувати, що показники відібраних зараз проб не виявили перевищень чи значних забруднень. Проте не слід забувати, що заповідник зазнав найбільших воєнних впливів ще на початку 2022 року, тож природа мала певний час для відновлення. Хоч побачені нами та зафіксовані на фото і відео понівечені насадження не дозволяють забути про події, які відбувалися на цій території.
Фінальний протокол дослідження зразків із Древлянського заповідника можна переглянути тут.
А перелік можливих лабораторій для аналізу зібраних проб наведений у нашій Методиці оцінки стану природних об’єктів і територій, постраждалих від воєнної агресії російської федерації.
Передавання свідчень про екозлочини: як це зробити та які тут є проблеми
Коли факти про екозлочини зібрані, настає час Х – передати все це державі через компетентні органи.
З формальної точки зору у законодавстві затверджений лише один цифровий сервіс для фіксації екозлочинів – «ЕкоЗагроза». На наш запит це офіційно підтвердили у Міндовкілля та ДЕІ. Іншим способом передати їм дані може бути лист на електронну пошту.
Проте практика підкинула неприємний сюрприз: взаємодіяти із сервісом «ЕкоЗагроза» можна лише через КЕП або за допомогою BankID. І тут виникає закономірне запитання: а як можуть подати свідчення люди, які не мають файлового ключа або знаходяться, наприклад, на тимчасово окупованих територіях, і хочуть повідомити про екозлочин анонімно?
У пошуках альтернативних способів передавання інформації ми випробували й інші цифрові можливості:
- Чатбот у Телеграмі «ЕкоШкода», який створила ДЕІ для оперативної фіксації екозлочинів, не працює. Його можна знайти через пошук і щось туди написати, проте бот не реагує і не відповідає.
- Офіс Генпрокурора України відповів нам, що не має спеціалізованих онлайн-інструментів. Натомість з метою надсилання інформації можна скористатися їхнім додатком RWS (до слова, знайти його дуже складно – через пошук додатків він не знаходиться, тобто потрібно використовувати лише пряме посилання на нього). Проте тут можна передати лише фото або скриншоти без жодного текстового супроводу. Цікаво, як потім спеціалісти зможуть ідентифікувати місця злочину та на чому базуватимуться їхні подальші дослідження?
Тож зрештою інфраструктура фіксації екозлочинів не працює як вивірений механізм, а загалом ситуація виглядає так:
- цифрові сервіси, які уповноважені збирати дані про екозлочини, не враховують труднощі, з якими може стикнутися людина на цьому шляху (як-от відсутність у громадян фізичного доступу до української пошти чи електронних засобів ідентифікації);
- через це держава не отримує важливу інформацію, яка потрібна буде зокрема для майбутніх судових процесів над рф для подальшої компенсації збитків;
- та і формально держава не надто прагне спиратися на свідчення свідків і не розраховує на інформацію від когось, окрім ДЕІ;
- тож свідчення знаходяться у різних ГО, у окремих громадян і залишаються розрізненими.
Далі буде
Можемо сказати відверто: завдяки цьому проєкту команда SaveDnipro здобула унікальний досвід. Ми зрозуміли, що здатні генерувати ідеї і якісно їх втілювати.
Тож ми продовжуємо рухатися вперед і плануємо й надалі поширювати «Методику оцінки стану природних об’єктів і територій, постраждалих від воєнної агресії російської федерації» серед місцевих органів влади, громадських організацій та активістів, щоб залучити якомога більше наших співгромадян до процесу збору доказів.
За нагоди також не полишимо можливостей відвідати й інші українські об’єкти ПЗФ, щоб отримати повнішу картинку стану заповідних територій під час війни.
Проєкт «Адвокація притягнення винних до відповідальності за злочини проти довкілля на міжнародному рівні» реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Ця публікація представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
